Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 924/1770/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідачів: Янчук О.С. не з'явилисярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Велес"на рішення та постановуГосподарського суду Хмельницької області від 26 березня 2015 року Рівненського апеляційного господарського суду від 08 червня 2015 рокуу справі№ 924/1770/14за позовомаграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Велес"доСлавутської міської ради, виконавчого комітету Славутської міської радипро визнання права власності за набувальною давністю

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання за аграрним товариством з обмеженою відповідальністю "Велес" права власності за набувальною давністю на адміністративно-складську будівлю, загальною площею 857,8 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Козацька, 176, м. Славута, Хмельницька область.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.03.2015 (суддя - Олійник Ю.П.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 (головуючий - Петухов М.Г., судді - Маціщук А.В., Олексюк Г.Є.), в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач - виконавчий комітет Славутської міської ради просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про передачу майна військових містечок, що перебуває у державній власності, до комунальної власності місцевих органів самоврядування" № 1281 від 22.10.1996 до органів місцевого самоврядування передається по Хмельницькій області будівля № 427 військового містечка № 1 у м. Славута.

На підставі акта приймання (передачі) будівель, споруд та території військового містечка № 1 від 12.12.1996, затвердженого начальником КЕУ ПРИКВО, від Шепетівської КЕЧ передано до Славутського міськвиконкому земельну ділянку площею 0,83 га з будівлею 1/427 згідно з технічної інвентаризації.

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради № 371 від 19.12.1996 земельна ділянка площею 0,83 га переведена із земель Міністерства оборони в землі запасу міської ради.

Згідно з виписки з рішення виконавчого комітету Славутської міської ради "Про земельні питання" № 24 від 23.01.1997 вирішено надати МС "Мінерал" у постійне користування земельну ділянку площею 0,83 га, що знаходиться за адресою: вул. Дзержинського, м. Славута під будівництво цеху з переробки сапонітового борошна.

Як встановлено судами, наявним Державним актом на право постійного користування серії І-ХМ № 001301, виданим 28.12.1998 МСАП "Мінерал", за яким на підставі рішення Славутської міської ради народних депутатів VII сесії XXIII скликання № 6 від 22.12.1998 позивачу надано у постійне користування для виробничої діяльності земельну ділянку площею 0,9093 га за адресою: вул. Дзержинського, 176 (переіменована на вул. Козацьку згідно з рішенням XI сесії 5-го скликання Славутської міської ради № 17-11/2007 від 20.07.2007).

Відповідно до засновницького договору АТОВ "Велес", зареєстрованого 03.11.2000, МСАП "Мінерал" реорганізовано в АТОВ "Велес", який є правонаступником МСАП "Мінерал".

08.10.2013 КП "Славутське бюро технічної інвентаризації" виготовлена інвентаризація адміністративно-складської будівлі площею 857,8 кв.м за адресою: вул. Козацька,176, м. Славута та виданий технічний паспорт.

Згідно з висновком про вартість майна № 116 від 11.12.2014, проведеного оцінювачем приватним підприємцем ОСОБА_4, вартість адміністративно-складської будівлі площею 857,8 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Козацька,176, м. Славута становить 68 642, 00 грн.

Листом № 187 від 09.12.2014 КП "Славутське бюро технічної інвентаризації" повідомило позивачу, що згідно з архівних даних нежитлова будівля площею 857,8 кв.м за адресою: вул. Козацька, 176 в м. Славута станом на 28.12.2012 не зареєстрована.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 108/15-26 від 27.02.2015, проведеної Хмельницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, об'єкт, зазначений як адміністративно-складське приміщення за адресою: вул. Козацька, 176, м. Славута є нерухомим майном площею 857,8 кв. м та відповідає будівельним та іншим нормам та правилам, зокрема, СниП2.11.01-85, СниП2.09.02-85, ДБН В.1.2-14-2009, СТТУ БС 01-03.

Предметом спору у справі є вимога позивача про визнання за ним права власності за набувальною давністю на адміністративно-складську будівлю, загальною площею 857,8 кв. м за адресою: вул. Козацька, 176, м. Славута, Хмельницька область.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004, а п. 8 цих положень встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, позивачу було відомо про те, що МСАП "Мінерал" було передано у користування земельну ділянку комунальної форми власності та, що будівля, яка знаходиться на ній, є об'єктом власності територіальної громади в особі уповноваженого органу. При цьому, позивачем не було надано доказів проте, що Славутська міська рада у встановленому законом порядку виразила намір щодо надання спірного нерухомого майна у володіння позивачу. Натомість, останньою підтверджується факт незаконного володіння нерухомим майном позивачем та заперечується подальше його здійснення.

Отже, відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди правильно виходили з того, що позивачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено наявності необхідних умов для визнання за ним права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а тому суди правомірно і обґрунтовано відмовили у позові.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що за постановою Кабінету Міністрів України № 1281 від 22.10.1996 та актом передавалася не адміністративно-складська будівля, площею 857,8 кв. м, а будівля № 427 "хранилище для техніки", площею 759 кв. м, то вказані доводи були предметом розгляду апеляційного господарського суду, який прийшов до правильного висновку, що в акті приймання (передачі) будівель, споруд на території в/містечка № 1 від 12.12.1996 та додатках до нього не зазначено площі будівлі. При цьому, як вбачається із акту, інших будівель на цій земельній ділянці не було, а технічна інвентаризація будівлі замовлялася позивачем лише у 2013 році.

Також позивач в касаційній скарзі посилався на те, що Славутським райвідділом УМВС України в Хмельницькій області було проведено перевірку, якою не було підтверджено інформацію про неправомірне заволодіння позивачем майном, однак такі доводи, як правильно зазначив місцевий господарський суд, не спростовують факту недобросовісного заволодіння приміщенням позивачем і стосується кримінальних правопорушень.

Інші доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08 червня 2015 року у справі за № 924/1770/14 - без змін.

Головуючий, суддя М.ОстапенкоСуддя П.ГончарукСуддя Л.Стратієнко